Як зробити українську мовою за замовчуванням

Мовних налаштувань не одне. Їх близько десятка, вони лежать у різних місцях — у телефоні, у компʼютері, у браузері, в обліковому записі, у кожному застосунку окремо — і майже не повʼязані між собою. Через це виходить знайома річ: українську виставлено всюди, де її вдалося знайти, а пошук, стрічка й листи однаково приходять не тією мовою.

Ця стаття пояснює, як воно влаштоване і чому набір налаштувань, правильний на вигляд, дає не той результат. Покрокові інструкції — де саме натискати в кожній системі, браузері й сервісі — лежать окремо, в інструкції.

Одне слово, яке тут знадобиться: браузер — це програма, якою ви відкриваєте сайти. Chrome, Safari, Firefox, Edge, Opera — це все браузери.

Які бувають мовні налаштування

Слово «мова» в налаштуваннях щоразу означає щось інше. Плутанина починається саме тут: одне налаштування знаходять, змінюють — і чекають, що за ним підтягнеться решта. Не підтягнеться.

Мова інтерфейсу. Мова кнопок, меню й написів самої програми. Це те, що зазвичай мають на увазі, коли кажуть «мова застосунку», і єдине налаштування, результат якого видно одразу. На те, що програма показує всередині цих меню, воно не впливає.

Мова вмісту. Мова того, що вам показують: результатів пошуку, стрічки, каталогу, порад «схоже вам сподобається». Це окреме налаштування, і дуже часто його немає взагалі. Google прямо каже, що мова інтерфейсу пошуку не змінює мови результатів — за них відповідає інший перемикач. Там, де окремого налаштування немає, сервіс здогадується про мову з того, що ви відкриваєте.

Список ваших мов. Перелік мов, який зберігають телефон, компʼютер і браузер, розставлений за порядком: спершу найбажаніша, далі наступні. Саме його читають сайти й застосунки, коли вирішують, якою мовою до вас заговорити. Це найважливіше з усіх мовних налаштувань — і найменш помітне: воно лежить у налаштуваннях системи та браузера, а не в тому сервісі, який щойно показав не ту мову.

Мова листів і сповіщень. Листи надсилає не ваш браузер, а сервіс зі свого боку, і ваш список мов до нього не доїжджає. Мову для листів він бере з окремого поля у вашому обліковому записі. Тому сайт може бути українським, а листи від нього — і далі приходити старою мовою.

Регіон. Це не мова. Регіон керує тим, як показують дати, числа й гроші, і тим, вміст якої країни піднімати вище. Регіон «Україна» не змушує сайт віддати українську версію.

Клавіатури. Це налаштування того, як ви пишете, а не того, що вам показують. Але на кількох системах вони втручаються й у показ: додана клавіатура тихо дописує свою мову до вашого списку мов. Про це окремо нижче — це найпоширеніша причина, чому прибрана мова повертається.

Мова окремого застосунку. Сучасні телефони й компʼютери дозволяють задати мову одній програмі окремо від усієї системи. Зручно, коли застосунок уперто не слухає загальне налаштування. Але доступно не завжди й не для всіх програм.

Голосовий помічник, диктування, перевірка правопису. Ще три окремі списки, кожен зі своїм налаштуванням. Саме тут стара мова найчастіше переживає прибирання: ці налаштування рідко відкривають, і помітними вони стають аж тоді, коли підказка під час набору зʼявляється не тією мовою.

Жодне з цих налаштувань не випливає з іншого. У різних сервісів набір різний: у когось є всі, у когось лише мова інтерфейсу. Тому сказати «я змінив мову» замало, доки не сказано, яку саме.

Як програми вирішують, якою мовою до вас говорити

Ніхто не питає вас про мову щоразу. Замість цього програма збирає кілька підказок і вирішує сама.

Ваш список мов. Щоразу, коли ви відкриваєте сайт, браузер разом із запитом передає йому список мов, якими ви хочете читати. Але це прохання, а не наказ. Сайт може його врахувати, врахувати наполовину або взагалі не подивитися — залежить від того, як його зробили. Ніщо не змушує сайт скористатися вашим списком правильно.

Обліковий запис. Якщо ви увійшли в акаунт, сервіс бере мову звідти — і вона зазвичай сильніша за прохання браузера. Тому та сама сторінка в тому самому браузері може відкриватися по-різному до входу й після.

Саме посилання. Мова часто зашита в адресу сторінки. У результатах пошуку Google до адреси додається позначка мови. Усередині сайтів посилання в меню можуть вести на версію конкретною мовою. Наслідок буває несподіваний: посилання, яке ви надіслали знайомому, відкриється в нього тією мовою, яка зашита в посиланні, а не тією, яку він собі налаштував. І навпаки — один зайвий перехід може перекинути вас на іншу мовну версію того самого сайту.

Те, що сайт каже про себе. Крім видимого тексту сторінка несе службову позначку мови — свого роду етикетку, яку бачать не люди, а програми. Етикетку ніхто не звіряє зі вмістом: сторінка може бути написана однією мовою, а позначена іншою. Пошук здебільшого вірить етикетці, тому сторінка потрапляє в результати з чужою міткою — ви фільтруєте видачу за українською й отримуєте не українські сторінки.

Здогад за текстом. Коли не зазначено нічого, мову вгадують — приблизно так, як людина, що почула здалеку кілька слів. На близьких мовах такий здогад найслабший, а помиляється він передбачувано: коли текст неоднозначний, перевага дістається тій мові, якої в мережі просто більше. Докладніше цей механізм розібрано в попередній статті.

Ці підказки не перевіряють одну за одною у сталому порядку — їх зважують разом. Тому наполовину виправлений набір дає дивні результати: інтерфейс українською, а результати пошуку ні; браузер просить українську, а обліковий запис мовчки наполягає на своєму.

Як працює порядок мов у списку

Ваш список мов — упорядкований, і порядок у ньому означає все. Правило коротке:

Сайт віддає першу мову з вашого списку, яка в нього є.

Не вашу першу мову — першу, яку він має.

Уявіть список: спершу українська, далі англійська, далі російська.

• Сайт має всі три версії — ви отримаєте українську. Вона перша у вашому списку і в сайта вона є.
• Сайт має англійську й російську — ви отримаєте англійську. Української в нього немає, тож перший рядок пропускається.
• Сайт має саму лише російську — ви отримаєте російську. Порядок тут не важить зовсім: жодної з мов, що вище, у сайта немає, а російська у вашому списку є — і цього досить, щоб він вирішив, що вам підходить.

Третій випадок і є відповіддю на питання, чому мову зі списку видаляють, а не опускають донизу. Позиція розводить лише ті мови, які сайт справді має. Щодо решти важить сама присутність: мова, яка стоїть останньою, виграє щоразу, коли сайт має її й не має жодної з тих, що вище. Таких сайтів багато.

Зворотний бік того самого правила: прибрати мову — не означає обрати іншу. Якщо після видалення список починається з англійської, сайти віддаватимуть англійську. Вони роблять рівно те, про що їх просять. Українська має опинитися першою окремою дією, а не сама собою після того, як згори щось прибрали.

Окремий випадок — Safari. Він навмисно передає сайтам скорочений список: по суті лише першу мову. Робиться це, щоб вас складніше було впізнавати між сайтами. Але наслідок такий: там перша мова — це вся ваша заява цілком, а решти списку для сайтів не існує.

Як працює здогад за країною

Крім того, що ви заявили, сервіс має ще одне джерело здогадів — з якої країни ви зайшли. Це видно з адреси вашого підключення, приблизно як країну можна вгадати за початком телефонного номера.

Країна — поганий замінник мови. У більшості країн мов кілька. Та й сама країна визначається приблизно: підключення дає мобільний оператор, робоча мережа або сервіс, який приховує ваше місцеперебування, — і воно може вказувати зовсім на іншу державу. Тиждень у відрядженні перемикає мову сайтів так само надійно, як переїзд.

Найважливіше тут — куди сервіс відступає, коли вашої мови немає. Багато хто вважає, що в такому разі буде англійська. Це не так. У сервісів є власні уявлення про те, які мови й країни «сусідні», і за відсутності потрібної вони підставляють ту, яку самі вважають ближчою до вашого регіону. Для України це часто означає російську — не тому, що ви її десь просили, і не тому, що ви її не прибрали, а тому, що так вирішив сервіс. Тому «я видалив усе зайве» не допомагає: відступ відбувається не за вашим списком, а за їхньою таблицею.

І варто розрізняти дві різні речі. Країна, яку сервіс вгадав за підключенням, — це його здогад. Регіон, який ви обрали в його налаштуваннях, — це ваша заява, і стосується вона переважно того, вміст якої країни піднімати вище. Мови вона не задає.

Хибні уявлення

«Я змінив мову — тепер усе буде цією мовою.» Мова кнопок і мова вмісту — два різні налаштування, і перше майже ніколи не керує другим. Перемкнули інтерфейс — перевірте, чи змінилося щось у самому вмісті. Якщо ні, десь є другий перемикач.

«Достатньо прибрати непотрібну мову.» Видалення нічого не обирає. Звільнене місце дістається наступній мові в черзі — англійській або тій, яку сервіс вважає доречною для вашого регіону.

«Досить опустити її вниз списку.» Порядок вирішує лише там, де сайт має з чого вибирати. Сайт, у якого є сама лише та версія, віддасть її з будь-якої позиції.

«Налаштування телефона діє на всі програми.» Частина застосунків тримає власний список мов і не дивиться ні в систему, ні в браузер. Та й рівні різні: у Facebook мова налаштовується окремо на кожному пристрої, у Netflix — окремо для кожного профілю.

«Це налаштовується один раз.» Списки мов відкочуються самі — наступний розділ саме про це.

«Якщо сайт українською, то й листи будуть.» Мова листів у багатьох сервісах — окреме поле, і воно лишається таким, як було.

Пастки

Ці механізми повертають мову назад мовчки, без попередження.

Клавіатура додає мову до списку. На iPhone і Mac це описано в офіційних довідках: коли ви додаєте клавіатуру, її мова автоматично потрапляє до вашого списку мов — того самого, який читають сайти. Видалення клавіатури мову звідти не прибирає. У Windows розкладки лежать усередині мовних записів, а зміна мови системи може сама повернути відповідну розкладку. На телефонах клавіатура часто має ще й власний список мов, окремий від системного, тож почищене в одному місці лишається неторканим у другому. Висновок: після кожної зміни клавіатур список мов треба перевіряти заново.

Сервіс сам дописує мову. Google додає до списку мов вашого облікового запису ті мови, якими ви щось читали, і позначає їх як додані автоматично. Доки це не вимкнено, прибрана мова повертається від кількох відкритих сторінок.

Поради вгадують мову з ваших переглядів. X, колишній Twitter, прямо каже, що тримає окремий перелік мов, які ви «ймовірно знаєте», і складає його з вашої активності, а не з ваших налаштувань. Такий перелік збирається наново з того, що ви відкриваєте, тож самим налаштуванням він не тримається.

Відповідь штучного інтелекту говорить мовою своїх джерел. Готова відповідь угорі сторінки результатів зібрана з якихось статей — і написана вона мовою тих статей. Тому вона приходить не тією мовою, навіть коли інтерфейс і результати під нею українські.

Вибір, збережений на самому сайті. Коли ви натискаєте перемикач мов на сайті, він запамʼятовує це у вашому браузері — лишає собі невеличку записку, щоб упізнати вас наступного разу. Звідси три наслідки. Записка зникає, коли ви чистите дані браузера, — і сайт забуває ваш вибір. Вона часто не діє на сусідній адресі того самого сайту. А якщо ви не входили в обліковий запис, то це взагалі єдине місце, де ваш вибір зберігся. Тому «усе скинулося після чищення браузера» — не поломка, а очікувана поведінка.

Чого не полагодити налаштуваннями

Усе вище — це ваш бік справи. Далі починається чужий, і там налаштування не діють.

Прохання браузера сайт має право проігнорувати. Сторінка може бути позначена однією мовою, а написана іншою. Посилання в меню може повернути вас на стару версію. Збережена десь копія сторінки живе своїм життям і не оновлюється від того, що ви щось перемкнули.

Окремий шар — поради й стрічки. Налаштування прибирає те, що ви заявили, але не те, що про вас вгадали: сервіс, який вивів мову з ваших переглядів, повернеться до цього висновку, щойно ви знову відкриєте кілька матеріалів тією мовою. Стрічки вирівнюються тижнями, і не так від налаштувань, як від того, що ви дивитесь.

А частину речей не полагодити взагалі. Напис усередині картинки залишиться таким, як намальований. Сервіс, у якого української версії немає, не отримає її від того, що ви попросили.

Що з цим робить Мовар

Мовар — безкоштовне розширення для браузера з відкритим кодом. Воно бере на себе рівно ту частину, яку налаштуваннями не закрити: передає вашу мову кожному сайту, домовляється про неї ще до того, як сторінка відкриється, знаходить українську версію, яка вже існує, і перемикає на неї — без пошуку перемикача десь унизу сторінки. Для пошуку Google воно щоразу дописує в адресу ту саму позначку мови, яку ви виставили руками. За бажанням прибирає з результатів російськомовні сторінки, позначені як українські.

Усе рахується у вашому браузері: нічого нікуди не надсилається, ніяка статистика не збирається.

Мовар не заміняє налаштувань. Він працює в браузері й не має доступу ні до налаштувань телефона, ні до вашого облікового запису, ні до застосунків. Тому порядок такий: спершу заявити мову там, де її питають, а далі Мовар стежить, щоб її поважали.

Чекліст

Пройдіться категоріями. Скрізь, де є список мов, ціль одна: українська перша, англійська друга, зайвої в списку немає.

• Телефон і компʼютер. Мова системи, список ваших мов і його порядок, регіон.
• Клавіатури. Лишити потрібні розкладки — і після цього перечитати список мов, бо клавіатура могла дописати туди свою.
• Браузер. Список мов, який браузер передає сайтам, окремо від мови його власних меню.
• Обліковий запис. Мова запису й автоматичне додавання мов. Для пошуку — окремо мова інтерфейсу, окремо мова результатів, окремо регіон.
• Застосунки та сервіси. У кожному, яким користуєтесь щодня: спершу мова інтерфейсу, а тоді окреме налаштування мови вмісту, якщо воно є.
• Листи й сповіщення. Окреме поле в налаштуваннях облікового запису.
• Сайти. На тих, куди заходите щодня, обрати мову на самому сайті.
• Голос і набір. Помічник, диктування, перевірка правопису, підказки під час набору.

Покроково для кожної системи, браузера й сервісу — в інструкції.